Вітаю, шановні відвідувачі !
Хочу поділитися досвідом виховання патріотизму на своїх уроках.
Враховуючи нові соціально-політичні реалії в Україні останніх років все більше актуальності набуває виховання в учнів почуття патріотизму, активної громадянської позиції, громадянина-патріота, культури поведінки, розвиток мотивації до праці. Програма з трудового навчання відкриває значні можливості для реалізації цих цілей і задач.
Встановлено, що 40% від загального обсягу виховних впливів на дитину здійснює освітнє
середовище, тому на своїх уроках я намагаюся використати ці можливості,звертаючись до традицій
українського народу.
Керуючись рекомендаціями Міністерства Освіти України по
вихованню патріотизму на уроках
технологій, звертаюся до культурної спадщини українців.
У 5 класі при
вивченні обов’язкового блоку "Технологія виготовлення виробів із фанери та
ДВП" знайомлю учнів із деревообробними ремеслами українців XV-XVI століть:виготовленням виробів з дерева
для побуту, церковного богослужіння, знарядь господарської діяльності. Сільські
теслярі, бондарі, столярі виготовляли і продавали на ринках знаряддя праці,
меблі, хатнє начиння. Ремесло було дуже розвинене, навіть монголо-татарська
навала на Київську Русь не завдала значної шкоди . В шкільному музеї представлено зразки виробів
Подніпровя, Слобожанщини.
Звичайно, учні не працюють на рівні майстрів, але із сірників виготовляють
різні вироби, на будинок обов’язково
прикріплюють наш прапор.
Інший блок,, Технологія виготовлення текстильних виробів
із аплікацією,, теж містить широкі можливості для патріотичного виховання.
Вивчаємо вишивальні шви, якими користувалися українці в сиву давнину. Княгиня
Анна, сестра Володимира Мономаха, започаткувала монастирські школи, в яких
дівчаток 5 років вчили вишивати,гаптувати золотом і сріблом. Щоб отримати
звання майстра після п’ятирічного навчання учень повинен був 2 роки мандрувати
і виконувати іспитову роботу. Ці відомості шокують учнів. В моїй сімї залишилися вишиті речі IXX-XX століть,
виконані традиційними швами, притаманними Полтавщині, Наддніпрянщині. Вивчаючи
шви, знайомлю п’ятикласників з регіонами України. Вироби теж демонструю учням.
Особливо захоплюються вишитою сорочкою, пошитою без єдиного машинного шва. В
наш час дизайнерські речі дозволяють три
машинні шви.
У 6 класах
вивчаємо блоки "Технологія виготовлення виробів із тонколистового металу та
дроту" розповідаю про обробку металу в
давнину. Століттями металеві вироби були знаком престижу, багатства. Художні
вироби, народне ювелірство, ужиткова ковальська продукція побутували на
Подніпров'ї , де найпоширенішим виробом був хрест, а найпоширеніша жіноча оздобa – дукач.
У 7-х класах, вивчаючи обов’язкові блоки( вироби з
деревини та в’язання гачком), теж
виховую почуття любові до Вітчизни, звертаючись до традицій свого
народу. Знайомлю учнів з професіями українців, виробами, які вони виготовляли.
Дуже багато інформації використовую з того ж
народознавства при вивченні блоків "Вироби інтерєрного призначення," " Виготовлення виробів в
етнічному стилі". Вироби інтерєрного призначення, одяг нерозривно поєднано з
магічно-обрядовою і господарською діяльністю людини. Поширене твердження, що кожна річ, виготовлена
вручну, несе свою енергетику, має певні художні якості. Завдяки незліченним
повторенням схем, мотивів, образів, форм утверджується художня традиція і
передається із покоління у покоління, удосконалюючись, набуваючи чарівної
довершеності.
Отже, народне мистецтво поєднує в собі
духовно-матеріальну діяльність людини.
Знаючи традиції свого народу, використовуючи знання
предків при виготовленні виробів учні вчаться любити свою Батьківщину.
